Зустріч із Зоєю Лісовською
12 березня 2023 р.
“Я завжди казала, що українка і не знаю нічого російського,” – зауважує українська художниця, письменниця, мисткиня пані Зоя Лісовська, яка після 1955 р. й донині живе і працює в Швейцарії.
Ми мали нагоду з нею поспілкуватися 11 березня 2023 р. під час уроку-зустрічі у стінах Української школи в Женеві.
Жива легенда. На очах пані Зої розгорталися фатальні події Другої світової війни та повоєнна відбудова Італії, Великої Британії, куди переїхала її родина. Скільки б разів не змінювала країни, вона пронесла щиру любов до своєї Батьківщини та українство через покоління.
Під час уроку-зустрічі пані Лісовська розповіла про своє життя в мистецтві, про батьків, видатних митців – художника і графіка-модерніста Роберта Лісовського та композиторку, піаністку й музикознавицю Стефанію Лукіянович-Туркевич, про чоловіка – відомого оперного співака Олега Нижанківського.
Перший досвід у малярстві пані Зоя отримала завдяки батьку, якому зокрема належать проєкти, виконані на замовлення українських організацій:
– емблема ОУН “Тризуб з мечем”,
– офіційний знак українського Пласту – переплетення лілейки з тризубом, а також усі пластові відзнаки, марки та інші атрибути у 1920х рр., авторський шрифт для бренд-буку Пласту.
Тепер одна з вулиць Києва носить ім’я Роберта Лісовського.
Юна Зоя Лісовська сформувалася під впливом незвичайної комбінації мистецьких вражень: під професорські зібрання, музичні салони та інші мистецькі заходи в домі її батьків. З особливим теплом пані Лісовська згадує своє навчання у Відні, Лондоні та Римі. Починаючи з того періоду, її твори донині експонуються на багатьох виставках у Римі, Мюнхені, Лозанні, Женеві, а також у Нью-Йорку, Ріо-де-Жанейро.
Крім мистецької, пані Лісовська активно займалася громадською діяльністю і впродовж десяти років представляла Світову Федерацію Українських Жіночих Організацій при ООН, чим наразі займається наша представницька команда зі складу членкинь асоціації “Українки Швейцарії”.
Під час зустрічі склалася дуже тепла атмосфера. Молода душею пані Лісовська невтомно розповідала про все, що запитувала її наша аудиторія. Гречна, відкрита, оптимістична, вона притягує людей, немов магніт, і кожному хотілося потиснути їй руку, обійняти. Ми ж скористалися такою нагодою при традиційному врученні подарунків – її улюблених тюльпанів, а від Пласту пані Зоя отримала тернопільський пластовий значок лілеї.
Щиро бажаємо многая літ пані Зої Лісовській та дякуємо їй за насичену враженнями про цілу епоху розповідь.