ОКСАНА КРОТЮК
Роль: вчитель української культури
Освіта: Луцьке педагогічне училище ім. Ярослава Галана, факультет викладання в початковій школі; Український державний педагогічний університет ім. Михайла Драгоманова, дефектологічний факультет, спеціальність — логопедія
Моя суперсила:
● Як дитячий письменник, чиї твори вивчаються за програмою загальноосвітньої школи, мала численні зустрічі з дітьми в школах і бібліотеках столиці та різних регіонах України. Щоразу стаючи перед новою дитячою аудиторією, відчуваю особливу насолоду від налагодження контакту з нею. Хоч би якою була тема літературної зустрічі, наскрізно завжди йдеться про людське, про справжнє, і завжди це в мене переплетене з мовою, ідентичністю та пізнанням краси рідного. Це моє кредо в роботі з дітьми; вони чутливі до цих речей і навіть скупі до них, а я люблю цим ділитися — відтак ми маємо спільні успіхи
● Свого часу доля привела мене в Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара”. Працюючи тут, відкрила собі багатющий світ українського народного мистецтва та традиційної культури. Етнографічні експедиції, доторк до мистецьких раритетів, занурення в народний побут та живу традицію стали для мене набутком, який суттєво вплинув на мій світогляд. Знаючи силу й цінність цих речей, несу їх дітям
● Понад півтора десятка років я працювала літературним редактором дитячого журналу “Малятко”, не тільки редагувала, а й укладала окремі випуски журналу, писала статті та оповіді для дітей, вигадувала цікаві їм конкурси та творчі завдання. Через мої руки пройшли тисячі листів авторської пошти та взірці світової дитячої літератури. Нині цей досвід — одна з моїх фахових граней. Він навчив мене говорити з дітьми їхньою мовою
Магічні атрибути:
● Люблю та вмію імпровізувати у спілкуванні з дітьми, ситуативно та гнучко реагуючи на кожне колінце полілогу чи діалогу
● Переконана, що слово є одним з найпотужніших інструментів, які витворив Бог і людство. Моє слово може бути м’яким і ласкавим, стриманим і тихим, вимогливим і категоричним — різним, але я завжди на боці дітей. І вони це знають
● Ціную дитячу щирість. Люблю відчувати, як дитина росте, як у ній росте людське, як ширшає її світ; люблю підтримувати цей ріст. І це якесь особливе почуття, яке важко оповісти, але яке дозволяє мені цілком щиро відчувати кожну дитину як свою, і дозволяє мені рости разом з дітьми, — і певно ж це, у свою чергу, працює на педагогічний результат